Витинанка – різновид українського народного декоративного мистецтва. Включає ажурні, силуетні, сюжетні орнаментальні прикраси житла.

Матеріал для витинанок – папір ( білий або кольоровий) , тонкий картон. Інструмент – ножиці, скальпель та ін.

Технологія витинанок.

    Згідно особливостей виготовлення витинанки поділяються на:  ажурні – із одного аркуша паперу, де зображення міститься у прорізах;  силуетні – зображення виступає силуетом; одинарні – з одного аркуша; складні – аплікаційні з кількох аркушів, тому майже завжди багатоколірні. Від того, як складено аркуш паперу, залежить малюнок витинанки. Якщо він складений так, що лінії згину паралельні між собою, малюнок вийде стрічковий і симетрія буде осьова. Якщо ж лінії згину перетинатимуться у центрі аркуша, до осьової симетрії малюнка додасться ще і центральна.

            З історії витинанок.

       Витинанка – цікавий і давній вид мистецтва. Свій розвиток вона започатковує з прикрас, шо нашивалися на одежу та прикрашали житло. Одними з перших витинанок в Україні були підкладки для печаток – кустодії. До появи паперу кустодії робили, їх чіпляли до документів-грамот на міцних шнурках. Вони мали форму квадрата або кола з краями, що виступали на декілька сантиметрів з-під печатки. Паперові кустодії (XVII-XVIII ст.) вирізали з ажурними краями, а середина лишалася цільною для відтиску.

   Коли папір на теренах України став досить дешевим ( середина ХІХ ст.), прикраса-витинанка увійшла у побут найширших верств населення, «оселилася» на стінах, печі, вікнах, сволоках хат. Часто вона стала замінювати настінний розпис. Це було особливо зручно у наших хатах з побіленими стінами: зняли витинанки, побілили стіни, повісили знову ті ж самі або інші.

      Так до кожної важливої події у житті, до кожного свята оздобювали житло згідно традиції. Особливими витинанками зустрічали кожне значне календарне свято, кожну особливу подію у родині. Сьогодні витинанка головно збереглася у вигляді сніжинок, які ліплять під Новий рік на вікна осель. Нинішнім сніжинкам передували восьмипроменеві витинанки – символи Вифлеємської Зорі. До Різдвяних Свят готували цілий комплекс прикрас, у тому числі і витинанок: з Ангелами, хрестами, євангельскими сюжетами;  полиці божників, мисників застеляли серветками- витинанками, краї яких звисали паперовим мереживом. Виготовляли одну витинанку з чітким великим прорізо-хрестом, накладали її на кутю і щедро посипали маком, а коли знімали, то лишався на куті висипаний маковий хрест.

      Під час подальших зимових свят вирізалися сюжетні витинанки: до св.Василя, Водохрещів.

       По закінченні Різдвяних свят розпочинається зимовий сезон сватань та весіль, і витинанка на вікні «розповідає» про події в родині. Коли відбувалося сватання, на вікні з’являлася витинанка «свати». Витинанки з «деревом життя»,  «птахами» слугували прикрасою під час самого весілля.

Навесні, де на Явдохи (14 березня), де на 40 святих (22 березня), на вікна ліпили витинанки з зображенням пташок, закликаючи у такий спосіб весну.  До Великодня оздоблювали оселі свіжими витинанками: серветками на полицях, фіранками на вікнах, «голубчиками» біля божників та ін., створюючи  радісний, піднесений настрій головного християнського свята .

Прикрашання житла засобами традиційного українського мистецтва сприяє не лише естетичному розвиткові дітей, а й патріотичному вихованню. Об’єднує старших і менших, слугуючи і навчальним  процесом, і одразу іспитом на майстерність та зрілість художнього смаку. Мистецтво витинанки посильне навіть малим дітям, розвиває образне мислення і просторову уяву. Стає згодом добрим підгрунтям для сприйняття геометрії, стереометрії, архітектури.