Флористика

       У стародавні часи квіти ( рослини) були святковим атрибутом, елементом жертвоприношень, оздобою приміщень. Матеріалом для квітчання слугують як живі квіти, гілки, листя, плоди, так і засушені, штучні. До квітчання можна віднести також настінний розпис, карбування, різьблення , барельєфи із різноманітних матеріалів На теренах України збереглося з давніх часів  багато традицій, де квітчання було елементом обрядів. Тобто квітчання має релігійне походження. І нині можемо бачити як деякі рослини є обов’язковими у певних обрядах (наприклад: полин у зеленосвятському вінку,  барвінок – у весільному), а деякі підлягають церковному освяченню ( мак, верба, виноград, хлібне колосся, насіння). Такі рослини можна назвати ритуальними або обрядовими. До них належать такі, що виділяються особливими ознаками ( хрещатий барвінок вічнозелений, васильки ароматні) . Практично всі вони мають ще й лікувальні властивості.

Українці консервативні у ставленні до своїх традицій, Завдяки  цьому протягом тисячоліть від покоління до покоління плекалося в народі обрядове квітчання.

Рослинні композиції можна об’єднати у дві групи: пучок і вінок. До першої можна віднести: Дідуха, вербові гілки, маковійку, усі композиції «дерево життя», купальське дерево, клечання Зелених Свят, зажинковий хрест і закрутки, «спасову бороду», весільне гільце та ін. До другої – незамкнені ( гірлянди) і замкнені вінки ( вінки-головні убори та ін.).

Вінок займає особливе місце в убранні українських дівчат. Він – єдиний із головних уборів, що з давніх давен був тільки знаком. У той же час вінок молодої мав різноманітні назви. Це було накриття голови у формі круглого вінка. Основними оздобами були штучні квіти із різних матеріалів, але як обов’язкова складова – хрещатий барвінок.

            Для з’ясування ідеї українського квітчання  можливо  розглянути алегоричний ланцюжок:  квітка – зірка – людська доля.

В українській обрядовості захисну роль надавали предметам у формі кола: поясові , перевеслу, тину, ланцюгу, намисту, вінку. Також оберегами були і рослини, з яких складався предмет, зокрема вінок. Так у зеленосвятських дівочих вінках неодмінно мав бути полин.

В оберегах житла головна захисна складова – часник.

Про дівочі вінки варто почитати у «Читанці з народознавства» Михайла Крищука. Про стародавні вірування стосовно рослинного світу – у Митрополита Іларіона у «Дохристиянських віруваннях українського народу».